Що таке гастрит ви, безумовно, чули. Про симптоми та тактику лікування також, напевне, читали. Біль, важкість у животі, раннє насичення і відчуття печії – ознаки, які так чи інакше впливають на якість життя і потребують корекції. Але чи завжди вони вказують саме на гастрит? Можливо, це диспепсія?
Диспепсія – це захворювання, яке характеризується больовим синдромом, дискомфортом у верхніх відділах живота, відчуттям переповнення після їжі, відрижкою, печією, нудотою, здуттям.
Яка ж причина диспепсії?
1. Приблизно 20 – 25% пацієнтів з диспепсією мають основну органічну причину. А саме:
2. Більшість пацієнтів (75 – 80 %) мають функціональну диспепсію (ідіопатичну або невиразкову). Тобто вона не має основної причини за діагностичною оцінкою. Утім, діагноз “функціональна диспепсія” вимагає обов'язкової діагностики для виключення інших органічних причин.
Обстеження лікар призначає за наявності одного або більше симптомів:
Яку діагностику у такому разі маємо провести?
Також звертаємо увагу на появу тривожних ознак, так званих, “червоних прапорців”, які можуть свідчити про злоякісні новоутворення шлунково-кишкового тракту:
Збір анамнезу дає змогу визначити основну причину диспепсії. Як приклад, домінуюча історія печії або регургітації (зворотнього руху рідини) вказує на гастроезофагальну хворобу, застосування аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів підвищує імовірність виразкової хвороби шлунка.
Основний метод інструментального дослідження пацієнта з симптомами диспепсії – ендоскопічне оцінювання (езофагогастродуоденоскопія). Підхід до інструментального обстеження ґрунтується на клінічній картині, віці пацієнта та наявності тривожних ознак.
Так пацієнтам старше 60-ти років та наявністю симптомів диспепсії рекомендоване ендоскопічне обстеження з виявленням H. Pylori (хелікобактер пілорі).
Молодшим за 60 років – ендоскопічне дослідження рекомендоване за наявності тривожних ознак, які визначені при аналізі історії хвороби, фізикальному обстеженні та лабораторних дослідженнях. А також тоді, коли призначене лікування не дало позитивної динаміки.
Деяким пацієнтам необхідні додаткові методи дослідження. Наприклад, ЕКГ, УЗД органів черевної порожнини, КТ дослідження органів черевної порожнини тощо.
За результатами усіх методів дослідження лікар виставить точний діагноз.
У більшості випадків “хронічний гастрит” або “гострий гастрит” не підтверджується, так само, як і припущення самого пацієнта про запалення слизової оболонки шлунка. Найчастіше ми стикаємося саме з функціональною диспепсією, хоча інколи причиною дискомфорту є органічна патологія.
Кожен із цих випадків вимагає специфічного лікування.
У будь-якому разі, завжди слід починати з діагностики під контролем лікаря. Професійне детальне обстеження зекономить ваш час та кошти, а головне дасть змогу відкоригувати стиль життя, режим харчування і дібрати ефективну терапію.
