Cиндром Рота

Біль у ділянці стегна, неможливість довго стояти чи ходити, заніміння шкіри у місці болю. Що це? До кого з лікарів звертатись при появі таких симптомів.

Синдром Рота (парестетична мералгія) – це стан, при якому виникає стиснення бічного шкірного нерва стегна і порушення його функцій. 

Синдром Рота спостерігається переважно у чоловіків у віці після 50 років (чоловіки 50–60 років становлять 75% хворих) та у вагітних, частіше в III триместрі, що пов’язано зі зміною положення таза. 

 Латеральний шкірний нерв стегна (N. cutaneus femoris lateralis) іннервує шкіру латеральної сторони стегна (до рівня колінного суглоба). Бере початок від передніх гілок спинномозкових нервів L2–L3. Найвразливішою ділянкою нерва є місце його виходу на стегно. Наявність вигину нервового стовбура, його проходження під пахвинною зв’язкою та біля кістки зумовлюють швидке виникнення компресії нерва при будь-яких змінах цієї анатомічної ділянки. 

Найчастішими фактори, які спричиняють стискання шкірного нерва в пахвинній ділянці, є:

• носіння тугого пояса, корсета або надмірно тісної нижньої білизни;
• вагітність;
• ожиріння;
• викривлення хребта;
• переломи кісток таза;
• травми кульшового суглоба і дегенеративно-дистрофічні зміни хребта. 

За цих умов порушується топографія анатомічних структур в ділянці пахвинної зв’язки, що зумовлюють стискання нерва та його ушкодження об зв’язку, передню верхню вість клубової кістки при нахилах вперед і рухах стегном. Інколи компресія латерального шкірного нерва можлива на рівні клубового м’язу, що зумовлено заочеревинною гематомою, варикозом судин малого таза, пухлиною та запальними процесами черевної порожнини. 

Клінічні прояви: 

• пекучий, різкий біль в ділянці стегна;
• заніміння, парестезії у передньо-бічній ділянці стегна;
• неможливість довго перебувати в статичному положенні (стоянні, ходінні) через посилення симптомів;
• у зоні ушкодження також відзначається зниження температурної, тактильної та больової чутливості, трофічні розлади. 

Діагностика синдрому:

• анамнез хворого (скарги, наявність супутньої патології, яка спровокувала даний стан).
• неврологічний огляд;
• додаткові методи, які не є специфічними (ЕНМГ, УЗД, СКТ, лабораторні дослідження). 

Лікування:

• усунення основної патології;
• хірургічна декомпресія;
• симптоматичне: НПЗП, ГКС, прегабаліни, інколи антидепресанти (при вираженому неврогенному болі), ЛЗ для нейропротекції;
• різні методи реабілітації (наприклад ЛФК) у відновному періоді.

Ми вам рекомендуємо не займатись самолікуванням, якщо у вас є симптоми неврологічного захворювання. Зверніться до лікаря-невролога для отримання професійної консультації та запису на прийом.