Синдром зап’ясткового каналу або ж тунельний карпальний синдром – це неврологічна патологія, що розвивається при защемленні чи травмі серединного нерву в місці карпального каналу.
Синдром зап’ясткового каналу

Цей синдром ще називають хворобою офісних працівників (раніше – синдром друкарки), так як частішою причиною його розвитку є монотонні статичні повторювані навантаження на руку, згино-розгинальні рухи пальців кисті.
Крім цього розвиток синдрому можуть спричинити травми кисті, хвороби пов’язані із метаболічними порушеннями, аутоімунні хвороби, генетична схильність, утворення карпального каналу. Але всіх їх об’єднує механізм розвитку – компресія серединного нерва.
Через те що канал сам по собі вузька ділянка обмежена кістками кисті, любий стан що підвищує тиск в тунелі призводить до порушення кровообігу – ішемії нерва.
Основними симптомами карпального синдрому є біль при згинанні зап’ястя, оніміння пальців, парестезії (зачасту у великому, вказівному та середньому пальцях). Біль та скутість вночі, який проходить після струшування кисті (згодом не зменшується). Порушення моторних функцій - втрата сили та точності рухів (предмети випадають з руки, порушується мілка моторика). Згодом з’являються трофічні зміни – шкіра рук стає сухою, блідою, а нігті стають ламкими.
Хворобу виявляє лікар невролог за допомогою тестів та додаткових діагностичних досліджень. Ведучим методом є УЗД карпального каналу, що фокусується на оцінці структури та розмірів серединного нерву навколо та в середині зап’ястного каналу. Лікар УЗД оглядає усі структури, що проходять через карпальний канал (сухожилки згиачів пальців кисті, судини, серединний нерв, покриває тунель ретинакулюм, а дно вистлане глибокими зв’язками) у пошуках можливих вроджених чи набутих анатомічних змін, що призводять до компресії серединного нерву. В нормі структура нерву фасцикулярна, площа поперечного перерізу не перевищує 11 -12 мм2, кровотік не фіксується. При компресії виникає набряк нерву, який видко вище поперечної зв’язки зап’яску, у поперечному перерізі нерв стає більш округлим, з пониженою ехогенністю та втрачається фасцикулярна структура, а в тяжких випдках відмічається гіперваскуляризація набряклої ділянки.
Допис підготувала Ольга Церковнюк









