Жовчні камені. Чи потрібно видаляти жовчний міхур?

Жовчнокам'яна хвороба (ЖКХ) – поширене захворювання, при якому у жовчному міхурі або жовчних протоках утворюються камені. Вони можуть складатися з холестерину, солей жовчних кислот чи кальцію. Це захворювання досить поширене, але далеко не завжди вимагає оперативного втручання.

В першу чергу це стосується пацієнтів з безсимптомним перебігом. У більшості людей з каменями в жовчному міхурі немає симптомів і, зазвичай, вони залишаються безсимптомними протягом усього життя, і лише 10-25% з них стануть симптомними після 10-15 років спостереження. У таких людей камені в жовчному міхурі, як правило, виявляються випадково під час ультразвукового дослідження органів черевної порожнини.

В такому випадку найоптимальнішим варіантом ведення є спостереження (вичікувальну тактика). Така тактика підходить пацієнтам з безсимптомним перебігом, відсутністю запалення або ризиком ускладнень. Включає в себе: регулярні медичні обстеження (УЗД органів черевної порожнини) та уникнення провокуючих факторів, таких як, наприклад, жирна їжа. Така тактика може запобігти непотрібній операції, оскільки у пацієнтів із випадковими жовчними каменями ризик розвитку тяжких ускладнень, що загрожують життю - низький, а якщо симптоми й виникають, то спочатку вони, як правило, незначні.

Консервативне (не хірургічне) лікування - метод, який також доречний для безсимптомним пацієнтів, або пацієнтів з легкими симптомами із неускладненою жовчнокам’яною хворобою, які не можуть або не бажають проводити холецистектомію та мають невеликі некальцифіковані камені у функціонуючому жовчному міхурі. Включає в себе дієтотерапію (обмеження жирів, смажених і гострих продуктів), дотримання режиму регулярного харчування та медикаментозну терапію для «розчинення» каменів - у тому числі препарати з урсодезоксихолевою кислотою. Та інші варіанти, які лікар підбирає індивідуально після комплексного обстеження. Метою нехірургічного лікування є зменшення тяжкості симптомів, покращення реологічних властивостей жовчі і зниження ризику ускладнень, пов’язаних з жовчнокам’яною хворобою. Хоча нехірургічні підходи гіпотетично безпечніші, не вимагають розрізу черевної порожнини чи загальної анестезії, вони все ж таки мають свої недоліки. Терапія довготривала, не завжди ефективна для великих або кальцинованих каменів, в основному підходять для лікування дрібних холестеринових каменів і має значну частоту рецидивів.

Але все ж таки, коли видалення жовчного міхура необхідне? Рішення про видалення жовчного міхура (холецистектомію) залежить від симптомів і ризику ускладнень:

• Виражені симптоми - якщо камені викликають біль, нудоту, блювоту або проблеми з травленням, операція є рекомендованою;
• Ускладнення - гострий холецистит (запалення жовчного міхура), панкреатит, обструкція жовчних протоків – це стани, які вимагають негайного хірургічного втручання;
• Профілактика. Хоча профілактичне видалення жовчного міхура не показане для більшості пацієнтів з безсимптомною жовчнокам’яною хворобою, інколи, навіть безсимптомні камені можуть стати причиною видалення, якщо є високий ризик ускладнень, наприклад, при наявності каменів великих розмірів (особливо більше 3 см.) чи серйозних супутніх захворювань.

Отож, видалення жовчного міхура – це ефективний спосіб усунення симптомів і запобігання ускладненням при жовчнокам'яній хворобі. Але в деяких ситуаціях, можна обійтися і без операції, дотримуючись рекомендацій лікаря. Тому завжди консультуйтесь зі спеціалістом, щоб прийняти зважене рішення.

Допис підготував Роман Гнатів